Час читання: 3 хв
Контрольне обстеження слід провести через 2-4 тижні після імплантації, тобто після виписки пацієнта зі стаціонару, для виявлення можливих ускладнень і невдалих результатів втручання. Воно включає збір анамнезу, фізикальне обстеження (зокрема місця імплантації), оцінку правильності роботи системи електрокардіостимуляції (ЕКГ).
РАННІ КОНТРОЛЬНІ ОБСТЕЖЕННЯ
Наступне контрольне обстеження слід провести через 2-3 місяці після імплантації кардіостимулятора. Це період стабілізації як порога стимуляції, так і детекції спонтанних потенціалів серця. Окрім фізикального обстеження та ЕКГ, необхідно виміряти поріг стимуляції та поріг детекції і на підставі отриманих значень запрограмувати енергію (амплітуду й тривалість) імпульсу та чутливість передсердного і/або шлуночкового каналу.
Економне програмування енергії (найчастіше 200-300% значення порога стимуляції) дає змогу подовжити термін роботи батареї кардіостимулятора, іноді на кілька років понад передбачений виробником середній термін роботи кардіостимулятора. Належне програмування чутливості (у межах 1/2–2/3 абсолютних значень порога
детекції), з одного боку, запобігає так званій недостатній чутливості (undersensing, failure to sense) і пов’язаним із цим порушенням детекції, а з іншого — протидіє всім явищам, спричиненим так званою надмірною чутливістю (oversensing). У шлуночкових системах (VVI) явище T-wave oversensing проявляється помилковою інтерпретацією зубця T як комплексу QRS, а в передсердних або двокамерних системах far field
sensing означає помилкову інтерпретацію зубця R як чергового зубця P. У шлуночкових або передсердних уніполярних системах м’язові потенціали можуть тимчасово пригнічувати стимуляцію; у двокамерних системах міопотенціали, зареєстровані в передсердному каналі, спричиняють стимуляцію шлуночків із максимальною частотою відстеження (UTR).
ВІДДАЛЕНІ КОНТРОЛЬНІ ОБСТЕЖЕННЯ
Пацієнти з кардіостимулятором типу AAI(R), імплантованим через недостатність синусового вузла або порушення хронотропної функції, можуть проходити контрольні обстеження кожні 6 місяців;
пацієнти із синдромом брадикардії-тахікардії потребують значно частіших контрольних обстежень.
Пацієнти з двокамерним кардіостимулятором (DDD//DDDR), імплантованим через набуті або вроджені атріовентрикулярні блокади, можуть проходити контрольні обстеження кожні 6 місяців. Натомість той самий тип кардіостимулятора, імплантований через синдром брадикардії-тахікардії, а також за іншими, менш типовими показаннями (як-от вазовагальний синдром, синдром подовженого QT або синдром гіперчутливості каротидного синуса), потребує частих контрольних обстежень.
Особливо частих контрольних обстежень (кожні 2-3 місяці, іноді навіть щомісяця) потребують пацієнти з двокамерним кардіостимулятором, імплантованим через синдром брадикардії-тахікардії, з огляду на виникнення в них надшлуночкових порушень серцевого ритму, які створюють певні діагностичні (інтерпретація ЕКГ) та терапевтичні труднощі.
Частіші контрольні обстеження необхідні в разі застосування
антиаритмічних препаратів (клас Ia, Ic), які змінюють поріг стимуляції, поріг детекції та атріовентрикулярну провідність, а також за необхідності оцінити ефективність відповідних антиаритмічних програм кардіостимуляторів типу DDD.
В останній рік очікуваного терміну служби батареї кардіостимулятора (який також залежить від попереднього зниження енергії стимулювального імпульсу) контрольні обстеження мають бути частішими, у середньому кожні 2-3 місяці.
Стан батареї кардіостимулятора можна оцінити як безпосередньо, на підставі телеметричного зчитування даних із програматора, так і опосередковано, на підставі аналізу частоти імпульсів на записі ЕКГ або за допомогою осцилосинхроскопа. На ранньому етапі виснаження батареї кардіостимулятора активується так званий індикатор планової заміни (elective replacement indicator), спочатку у вигляді зниження
тестової (магнітної) частоти, а потім — базової частоти імпульсів кардіостимулятора.
Ознакою значного виснаження батареї є автоматична зміна режиму стимуляції з двокамерного на однокамерний (наприклад, із DDD на VDD або VVI) або з режиму «на вимогу» на «фіксований» ритм (наприклад, із VVI на VOO). У більшості кардіостимуляторів від активації та відображення індикатора ERI до повного виснаження батареї (end of life, EOL; end of service, EOS) минає 6-12 місяців. В осіб, повністю залежних від кардіостимулятора
(пацієнти з атріовентрикулярною блокадою III ступеня без кардіотопного ритму), з появою описаних вище ознак виснаження батареї (elective replacement time, ERT) слід провести його планову заміну. Натомість у решти пацієнтів із задовільним замісним ритмом у період між ERT та EOL (EOS) слід частіше проводити контрольні обстеження, наприклад щомісяця, і виконати заміну до повного виснаження батареї. Іншою ознакою, що прискорює рішення про можливу
заміну кардіостимулятора, може бути несподівана зміна імпедансу його батареї.
